Episode Details

А зараз перевіримо, чи можна вас легко заплутати одним словом. Чи знали ви, що за правилами української мови слово «жовток» у множині нібито буде не «жовтки», а «жовтоки»? Мовляв, воно походить від французького слова, тому «ок» у ньому — не суфікс, а частина кореня. Тепер ви знаєте більше! Чекайте. Насправді — ні. Це один із тих мовних міфів, які звучать настільки переконливо, що хочеться одразу бігти виправляти всіх навколо. Насправді «жовток» — звичайне українське слово слов’янського походження. І відмінюється воно за правилами української мови. Тому правильно: один жовток — два жовтки, багато жовтків. І тут є важливіший момент. Ми часто боїмося запозичених слів. Здається, якщо слово прийшло з іншої мови, то й поводитися в українській воно має за правилами тієї мови. Але мова працює не зовсім так. Коли запозичене слово входить в українську, воно може пристосовуватися до її законів: змінюватися за відмінками, набувати українських закінчень і навіть утворювати нові форми за українськими моделями. Бо ми говоримо українською, а не французькою, англійською чи польською. Тож не варто влаштовувати собі мовний невроз через кожне слово, яке звучить «не по-українськи». Скажімо, правильно брелоки, а не лише «брелки». І тут уже працює українська мовна норма, а не наше бажання знайти для кожного слова якусь таємничу іноземну історію. Отже, головне правило сьогоднішнього «Мовного патруля»: не все, що звучить переконливо, є правдою. А українська мова має власні правила — і чудово вміє ними користуватися.